Прапор Надії – символ єдності та незламної віри

Сьогодні на площі Незалежності у селі Дубівці відбулося підняття Прапора Надії – уже третього в нашій громаді.

Цей особливий стяг є символом боротьби за повернення українських військовополонених і цивільних заручників, підтримки родин, чиї рідні вважаються безвісти зниклими, а також віри в те, що кожен із них обов’язково повернеться додому.

Право підняти Прапор Надії було надано представнику відділення ЦВС другого відділу Івано-Франківського РТЦК та СП штаб-сержанту третьої категорії Юрію Олійнику та дружині безвісти зниклого військовослужбовця Світлані Мархоцькій.

Під час заходу вголос прозвучали імена наших Захисників, яких щодня чекають їхні рідні, друзі та вся громада:

• Віктор Дирда
• Василь Климпотюк
• Василь Качкан
• Тарас Петраш
• Михайло Воробець
• Володимир Цівка
• Олександр Заяць
• Василь Шутка
• Степан Стеблинський
• Василь Городинський
• Андрій Джичко
• Петро Масляк
• Роман Мархоцький
• Василь Опацький
• Богдан Пижук
• Володимир Духній
• Василь Кордяк
• Микола Бода
• Тарас Монастирський
• Василь Мислюк
• Михайло Павелик.

Кожне із цих імен – це окрема доля, родина, яка живе надією, і серце, що не перестає чекати. Для нас вони не просто імена у списку – це наші земляки, наші Захисники, наш біль і наша спільна відповідальність пам’ятати про них та підтримувати їхніх близьких.

Нехай Прапор Надії стане нагадуванням кожному, що боротьба за повернення наших людей триває. Ми віримо, що настане день, коли всі, хто сьогодні перебуває в полоні або вважається безвісти зниклим, повернуться до своїх рідних.

Молімося за них, підтримуймо їхні родини та не втрачаймо віри. Адже допоки чекаємо – живе надія.