Україно моя, калинова земля,

Спів бандури і матері слово,

І лелечі луги, і далекі степи,

І молитви душевна розмова.

Там, де Липа і Бибелка

Котить хвилі до Дністра,

Тустань радо всіх вітає

Іскрою душевного тепла.

                                            В.Головацький

Кожна нація має свою колиску - територію , де проходило її становлення і самоусвідомлення як окремої й самобутньої спільноти людського роду, звідки починаються витоки її державності. Для жителів західної України такою колискою , є без сумніву, Галицька земля, де творилася славна історія нашого краю. Тут зосереджувалася наша духовна і матеріальна культура: писалися літописи, зводилися в небо золоті куполи Божих храмів. На цій священній землі кожен камінь дихає тисячолітньою мудрістю і спокоєм. Тут витікають із давнини і пливуть у вічність води життєдайного Дністра.

Історію неможливо переписати, її потрібно приймати такою, якою вона є – славетною , чи ганебною, величною чи трагічною. Кожний з нас безупинно пов’язаний з тим місцем, де народився й виріс. І де б він не перебував його завжди буде притягати до рідного місця. У кожної людини є дві батьківщини: маленька й більша. Мала – це село або місто, вулиця, будинок, де ти народився. А більша – це країна, держава, громадянином якого ти є. Моєю малою батьківщиною є село у якому я народилась і провела усе своє дитинство. Розташоване на лівому березі річки Дністер за 3 км.від міста Галич і носить назву Тустань. Через село проходить автошлях на Галич та Підгайці. Населення — 1527 чоловік.

Гіпотези походження назви села Тустань

Наше село розташоване на пагорбах у межиріччі Гнилої Липи і Бибелки за 3 км. від районного центру. Має присілки Семаківці і Хоростків, які до 1983р. були самостійними населеними пунктами. За народною легендою, в основі села Тустань лежать слова одного із засновників населеного пункту: «Тут стане град». Не позбавлена раціонального зерна і версія про зв’язок села та річково-портовою митницею на Дністрі, обслуга якої спиняла судна, що пропливали повз неї, окликом: «Тут стань!». Цілком можливо й те, що населений пункт названий на честь його осадника, так як у історичних документах того часу згадують імена Тугостан і Тустан.

Записано від Зеновія Федунківа

Назва села Тустань походить від такої історії: Ішов собі козак попри дорогу і побачив віз , який їхав назустріч йому, він вигукнув «тут стань» від нього і пішла назва села. Записано від жительки села Тустань Федунків Галини Олексіївни, 1950 р.н. Назва села Тустань походить від словосполучення «тут» + «стань» . В давнину в гирлі річки Гнила Липа знаходився річковий порт, де стояли кораблі. Кораблі зупиняли вигуком «Тут стань». Друга версія – за татарських набігів у селі , хлопчина стояв і кричав «Ту стань»

Записано від жительки с. Тустань Мартинюк Олександри Павлівни, 1953 р.н.

Походження назви села Тустань історичне. Колись в похід йшов галицький князь зі своїм військом , стомився і сказав «Тут станемо». Пізніше там утворилося поселення.

Записано від жительки с. Тустань Орнат Мирослави Степанівни, 1945 р.н.

Села, як і люди, мають свою біографію. В давні часи, коли земля, на якій ми живемо, належала до Галицько-Волинського князівства і правили на цій землі князі, а в селі Крилос знаходилася столиця Галицького князівства - стародавній Галич, то не так просто було попасти на територію цього князівства. Перепусткою на територію князівства були ворота, а одні із цих воріт знаходилися в тому місці, де сьогодні розташоване село Тустань. «Тут стань» - перш ніж в’їхати на територію Галицького князівства. Інша легенда розповідає, що в тому місці, де річка Липа впадає в Дністер, була пристань для суден. І саме в слові пристань побачили зв’язок з назвою села Тустань.

Записано від жительки с. Тустань Мичковської Ярослави Григорівни, 1937 р.н.

Назва присілку Семаківці - походить від того, що присілок має сім кінців: Застав (за ставом) , Кут , біля цвинтаря, Губарівка, Границя, Село, Кінець.

Записано від жительки с. Тустань Сачовської Марії Андріївни, 1943р.н.

 

Назва Хоростків, на думку В. Кушнірчука , походить від старо-слов’янського слова «хворост» (або «хоросно»), що в перекладі означає «ліс», а отже вказує на його давнє місцезнаходження. У давньоруському іменослові зустрічається ім’я Хоростко, тож не виключена і версія про традиційний спосіб утворення назви села – від імені його засновника чи першого поселенця. Аналогічний висновок можна зробити й відносно походження топоніма Семаківці (раніше - Семанків), що теж має іменний корінь. Книга «Історія міст і сіл Української РСР. Івано- Франківська область» повідомляє, що на території Тустані виявлено поселення давньоруської доби, поблизу якого знаходився річковий порт. Населений пункт дійсно розташований у межиріччі трьох водних артерій. Відомий польський історик І. Струпницький писав, , що на початку ХІІІ ст. Тустань належала Галицькому єпископові і мала добрі укріплення. Десь у кінці цього століття її, очевидно, знищили татари. Довгий час ця територія була пусткою, хоча за урочищем збереглася давня назва. Із трьох сіл, що утворюють сучасну Тустань, у письмових джерелах найперше згадується Хоростків(1440р.). Семаківці відомі з 1447р., а сама Тустань – із 1578 р. На основі деяких документальних свідчень можемо припустити, що після захоплення Галичини Польщею перші два населені пункти перейшли у власність держави . Хоростків аж до самого поділу Речі Посполитої зостався у складі королівського домену , яким опікувався галицькі старости. Семаківці ж у ХV ст. викупила шляхта. У 1447 році село належало польському шляхтичеві Клименту із Семаківців, а в 1466 р. інший власник Петро з Дубійова (очевидно з Дубівців), продав його за 250 марок львівському католицькому архиєпископові Григорію. Саме відтоді й бере початок суперечка за межі маєтностей між галицькими старостами і римо-католицькими владиками. Прагнучи збільшити прибутки від своїх маєтностей, львівський архиєпископ у 1564 році домігся надання Семаківцям статусу містечка.

Із книги «Історія міст і сіл Української РСР. Івано-Франківська область»

Назва присілку «Хоростків» походить від того, що у давнину тут було багато хмизу. Колись на тому місці , де тепер село Хоростків , був пустир ,там росло багато хворосту , в той час на Україні жили різні племена вони заселяли все більше території. І ось одного дня прийшли вони на місце теперішнього села Хоросткова , почали розчищати місцевість і незабаром стали першими жителями цього села. Через те що було в цьому місці багато хворосту , то село назвали Хоростків. Сьогодні село, яке розкинуте на березі річки Липа, населяють поселенці лемки , які прибули сюди із території Польщі в 1946 році.

Записано від жителя с. Тустань Носаля Михайла Ярославовича, 1957 р.н