Опілля – земля, багата на пісенний фольклор, який є прекрасною рекламною складовою брендування громади.

     10 грудня 2021 року в с. Тумир  відбувся фольклористичний сеанс із місцевими жительками, який провели львівські етномузикологині Христина Попович та Анна Черноус. 

Головною метою подібних зустрічей зазвичай є фіксація живої фольклорної традиції терену. Для чого ж це робиться? Як і де можна застосувати знання про власний фольклор?

Народна культура - це ті цінності, за допомогою яких ми ідентифікуємо себе як націю.

Мова жива тоді, коли нею говорять. Пісня жива тоді, коли її співають. Спів є однією з визначальних рис українців, вивчення пісень і застосування  їх у щоденному житті є для нас природнім явищем. 

Опілля – земля, багата на пісенний фольклор. На жаль, чимало чудових зразків народної творчості за роки було втрачено, і причин на це достатньо: через відтік молоді у міста, через нав’язаний радянщиною комплекс меншовартості, через глобалізаційні процеси 21 століття і просто тому, що “старші відходять, а молоді не цікавляться”.

  Все ж, не зважаючи на усі перепони, ми й досі можемо перейняти від старшого покоління традиційну культуру, зафіксувати свідчення живих людей, створити своєрідний “банк пам’яті”, яким користуватимуться не лише наші сучасники, але й нащадки.

  Записану на фольклористичних сеансах інформацію можна використовувати у школах на уроках краєзнавства, в дитячих і дорослих гуртках самодіяльності, для організації  культурних подій як всередині громади, так і на фольклорних фестивалях і конкурсах міжнародного масштабу. Фольклор є прекрасною рекламною складовою брендування громади, адже викладаючи цікаві автентичні записи в соцмережі та на інші інформаційні платформи, ми розповідаємо світові про себе, створюємо власний унікальний імідж.

Зрештою, можна просто вивчити своє, рідне і співати це разом з дітьми в тісному родинному колі. І це буде добре.