Край, в якому проходить дитинство назавжди закарбовується у серці кожної людини. Спогади рідної оселі, яку бачив дитячими очима, батьків – ще таких молодих та енергійних, перший раз у перший клас та  знайомство з рідним селом, яке здавалось таким безмежним і неосяжним. З плином часу ми стаємо все дорослішими і світ навколо нас починає набувати нових барв. Рідна земля стає ще більш дорогою, а усвідомлення, що  живеш у вільній країні, спонукає пишатися історією рідного краю.

     Село Дубівці розташоване на лівому березі р. Дністер (колись на півострові, оточеному із трьох боків водою), за 10 км від районного центру. Знахідки перших слідів людини на території населеного пункту відносяться до часів пізнього палеоліту (80-10 тис. р. до н.е.). На дубовецьких височинах буяло життя і у ІІІ тис. до н.е. Тут виявлено велике трипільське поселення. Носії цієї археологічної культури залишили після себе значну кількість посуду та численні знаряддя праці: крем’яні відбійники, інструменти, точильні камені, сокири, долота, тесла.

Походження назви населеного пункту трактується кількома версіями. Назва Дубівці пов’язана з рослинним світом – дубами. А може, тут споруджували човни для князів? У давнину такі судна називались також «дуби» й від цього пішла назва Дубівці?  А може, хтось оселився з однойменних Дубівців які біля Тернополя й Чернівців? Хто його знає.

Найвірогідніше, що свою назву Дубівці отримали ще у праслов’янську дохристиянську епоху на честь першого осадника  чи власника поселення – Дуба. До речі, у другій половині XV ст., назва села вживається із присвійними суфіксами – ів, їв (Дубів, Добіїв), що також підтверджує її походження від власного імені.

     Вже у перших письмових згадках про села Дубівці (1419р.) й Дегову (1453 р.) зазначається, що їх власниками є галицькі старости - Петро Одровонж, а пізніше Микола з Любліна, які опікуються королівськими маєтностями.

Перша письмова згадка про заснування школи в Дубівцях відноситься до початку XIX століття. Тоді у ній навчалось 10 учнів. В  1857 р. – почала діяти приватна тривіальна школа. Аж у 1864 р., до села прибув учитель Григорій Євчук. У школі навчалося тоді 64 учня, з них 8 дівчат (до того часу дівчат не навчали грамоти). Спочатку школа була громадсько-приватною, і тільки з 1873 р., стала державною. До школи прислано було вчителя з педагогічною освітою – Максиміліана Лукача. Кількість учнів надалі збільшувалась, тим-то їх учили в дві зміни.

1865 року через село розпочинають прокладати залізницю Львів – Ходорів – Станіславів – Чернівці. Для наочності подаємо фотографію, яка має німецькомовну назву – «Міст на Дністрі коло Галича». Зроблена вона з Єзупільського берега. Важко точно вказати дату зображення, але це орієнтовно 1866 – 1870 роки. Фотографія «гуляє» історичними ресурсами самостійно, але насправді вона відноситься до цілого альбому фотографій присвяченого львівсько-чернівецькій залізниці. Щоправда, фотографія мосту Дубівці – Єзупіль там одна. Будівництво мосту датують 1865 роком, перший потяг офіційно по ньому проїхав 1 вересня 1866 року. 

     Сучасні Дубівці утворилися в результаті об’єднання в XIX ст., трьох самостійних населених пунктів – власне Дубівців, Дегови та Перевозів (у 90-х рр.. ХХ ст., присілок Перевози приєднано до с. Маріямполя). Точна дата цієї злуки невідома. Знаємо тільки, що ще у 1808 р. в документах опису нерухомого майна церков згадуються окремі війти сільських громад: у Дубівцях – Василь Литвинчик, у Перевозах – Гринь Хміль. Підпис війта Дегови нерозбірливий.

     В час Першої світової війни дубівчани не стояли осторонь буремних подій. Понад 20 юнаків стали членами Українських Січових Стрільців. Понад 100 служили в австро-угорській армії. Багато з них були нагороджені почесними орденами та медалями за відвагу та хоробрість виявлені у боях.

У міжвоєнні роки дубівчани активно займались сільським господарством, культурою, вихованням молодого покоління в патріотичному руслі. В селі почали займатися спортом, зокрема, легкою атлетикою й футболом. Активними спортсменами були Михайло Трощук, Михайло Коржак («Сапер») майбутній сотенний УПА і Володимир Галюк, Семен Сухоцький, Дмитро Орловський, Михайло Кирдяк – майбутні учасники національно-визвольного руху.  Девізом хлопців були такі слова – «Згуртованість і рух», а клич – «Не кури й не пий». Спортивні майданчики готували самотужки. Перші футбольні змагання відбулися між дегівською та ланицькою командами 1938 року, в липні місяці. Капітаном футбольної команди села Ланів був студент гімназії та добрий друг Петра Савчука – Василь Голуб – майбутній офіцер дивізії «Галичина».

     Післявоєнна відбудова співпала у часі з кривавими подіями «війни після війни», що точилася на території Західної України між ОУН-УПА і радянською владою. Відбудова народного господарства, яка розпочалася відразу після звільнення УРСР від фашистських загарбників і тривала впродовж четвертої (1946 – 1950 рр.) та п’ятої (1951 – 1955 рр.) радянських п’ятирічок. 1950 р. у селі облаштовано та відкрито сільську бібліотеку. 1954 р. відбудували залізничну станцію в селі, став до ладу новий міст на Дністрі. В 1959р. розпочато будівництво нової школи. А вже в 1962 рр., завершено спорудження нового навчального закладу (6 класів-кімнат, спортзал і майстерні). 

     В 1964 році  селі відкрили кар’єр цементно-шиферного комбінату.  У селі станом на 1964 рік проживало 2558 чоловік, з яких інтелігенції та робітників 240 чоловік. У Дубівцях налічувалось 620 окремих господарств та дворів.

     Родовища вапняку, мергелю та гіпсу поряд з селом були досить значними, тому на базі кар’єру та старої вапнярки в 1980 році в селі відкривають завод сиромолотного вапняку. Для обслуговування заводу було побудовано додаткові лінії залізничного полотна. Дубовецька залізнична станція починає відігравати важливу роль у пасажиро- та вантажоперевезеннях нашого регіону.

     В 1983 році сільська школа не могла вже вмістити всіх бажаючих здобути знання, тому, в липні, того ж року, почалося будівництво трьохповерхової школи на 624 учнівські місця.1985 року будівництво було завершено.

8 листопада 1989 року в Дубівцях на «Вигоні» отцем Миколою Сімкайлом освячено символічну могилу Січовим Стрільцям. Це була одна з перших відновлених могил Січовим Стрільцям на теренах району.

Як фенікс із попелу  у 1989 році постає Українська Греко-католицька церква. У 1989 – 1990 рр., населення Дубівців офіційно повертається  до греко-католицької церкви. З ініціативи Дубовецького осередку Національного Руху  в селі проведено референдум щодо переходу громади до УГКЦ. Результати референдуму були позитивними і того ж року в селі було освячено всі Христові знамена. Право голосу на той час в селі мали понад 1500 чоловік. У волевиявленні взяло участь 1200 дубівчан, з яких 1199 сказали:  «Так» греко-католицькій церкві і тільки 1 голос був проти.

     1 липня 1995 року деканом Галицького деканату УГКЦ отцем - мітратом Василем Завірачем та парохом села отцем Романом Остап’яком освячено місце під будівництво нової церкви. Фундамент під майбутню святиню вибили до жовтня місяця того ж року.  В 1997 році почали зводити стіни Божого дому. Посвячення та поставлення купола нової церкви відбулось 28 травня 2000 року, а саму Святиню відкрили 19 вересня 2004 року Божого, з благословення Софрона Мудрого.

На 1 січня 2001 року в селі проживало 2105 осіб, налічувалися 723 двори. Типові прізвища жителів: Бибик, Галюк, Торб’як, Гривінський, Драгомирецький, Кирдяк, Лапка, Легінь, Литвин, Озарко, Савчук, Трощук.

Розпочато та завершено проектні роботи, акумульовано ресурси та розпочато будівництво газопроводу про вулицях села. Перший факел запалили уже 2007 року, біля церкви в Дубівцях в центрі села.

     Восени 2009 року, біля школи в Дубівцях завершено спорудження нового спортивного майданчика із штучним полем. На момент відкриття в Дубівцях даного майданчика в нашому районі подібних майданчиків було тільки два. Встановлені вони були у містах Галичі та Бурштині. Таким чином Дубівці стали першим селом в Галицькому районі, в якому встановили міні-футбольне поле із штучним покриттям.

21 серпня 2011 року у селі Дубівці для дошкільнят відкрив свої двері садочок «Дубочок», який радо зустрів своїх  перших тридцять вихованців. Враховуючи велику кількість дітей дошкільного віку в селі, та багаточисленні прохання жителів Дубівців у 2014 році сільська влада вирішує розширити садочок. Уже 4 вересня 2015 року було відкрито набір у ще дві групи.

Станом на 2019 рік в Дубовецькому садочку навчається та пізнає світ 75 дошкільнят. В селі знають, що наше майбутнє належить цим діткам, а тому прикладаються максимум зусиль щоб вони мали все необхідне для навчання та дозвілля.

Протягом 2013 - 2016 років в присілку Дегова проведено ремонт зовнішнього виду церкви св. Миколая Чудотворця (1891 р.). 2018 – було проведено й реконструкцію дзвіниці на церковному подвір’ї.  Відновлені церковця й дзвіниця тішать своїм прекрасним виглядом усіх парафіян та гостей присілку Дегова. Освячував відновлену церковцю тепер уже єпископ, а тоді, ще владика Йосафат Мощищ, а дзвіницю протопресвітер Галицького деканату протоієрей о. Ігор Броновський.

Станом на кінець 2015 року маємо такі дані про село: населення села складає – 2003 чол., з них 1008 – жінок,  995 чоловіків. В Дубівцях проживає 602 пенсіонери, 2 – інваліди, 13 – багатодітних сімей, 2 – дітей-сиріт, 2 – дітей, позбавлених батьківського піклування. В місцевій школі навчається – 229 учнів. В селі наявно 649 газифікованих дворів.

     Протягом 2015 – 2019 років Дубівці значно змінились. Розпочались масштабні роботи по відновленню дорожнього покриття в селі, кілька вулиць повністю асфальтовано. 

Проведено ремонтні роботи в приміщеннях будинку культури, школи, амбулаторії, сільської ради. Дубівці стають сучасним селом в якому комфортно навчатися, працювати й відпочивати. У селі працює сільська бібліотека,  два музеї, в 2019 році споруджено меморіальний комплекс полеглим членам ОУН-УПА. Молодь активно працює в будинку культури та в ГО «Українська молодь Христові с. Дубівці».

На території Дубівців знаходяться й унікальні пам’ятки військової архітектури. Проїжджаючи потягом залізничним мостом через річку Дністер в районі сіл Дубівці – Єзупіль, можна побачити дві унікальні споруди, які є об’єктами військової оборонної фортифікації. Це - блокгаузи оборони залізничного мосту, через який проходила залізниця Львів – Станіславів. Також, вони відомі, як одні з передмостових укріплень міста Галича. На території сучасної України аналогів подібних спорудам поблизу Дубівців – Єзуполя немає. Блокгаузи охорони мосту через р. Дністер є цінними зразками фортифікаційного будівництва і мають велику історико-архітектурну цінність.
       2019 року село відсвяткувало своє 600-ліття. Святкування відбувались на протязі трьох днів. За цей час дубівчани та гості мали можливість насолодитись прекрасними виступами, які відбувались на дубовецькій сцені.

 

      Взяти участь у спортивних змаганнях, які проводились на честь 600-ліття, або ж помолитись із спільнотами УМХ Івано-Франківської області, які також завітали на свято. В честь 600-ліття владою села було підтримано проект, та видано книгу «Дубівці. Історія та сучасніть». Окрасою святкування став виступ популярного рок-гурту «Цвіт Кульбаби».

      Осінню 2019 Дубівці та ще чотири села об’єднались в спільну територіальну громаду. Сорокова за рахунком, ювілейна, об’єднана територіальна громада Прикарпаття отримала висновок ОДА. Дубовецька ОТГ Галицього району отримала висновок Івано-Франківської облдержадміністрації про відповідність рішень про добровільне об’єднання територіальних громад Конституції та законам України. Відповідне розпорядження 5 листопада підписав голова Івано-Франківської облдержадміністрації Денис Шмигаль.

Станом на 2021 рік до складу Дубовецької територіальної громади увійшли 9 сільських рад – Дубовецька, Деліївська, Кінчаківська, Ланівська, Маріямпільська, Мудухівська, Межигорецька, Тумирська і Тустанська. В молодої громади дуже амбітні плани. Перш за все, це значне покращення інфраструктури: ремонт доріг, відновлення  та покращення закладів  медицини й освіти, налагодження надійного транспортного сполучення між селами громади, створення привабливого туристичного та інвестиційного клімату. З фінансової сторони новостворена ОТГ має всі шанси виконати поставлені завдання та прогресувати й розвиватись для задоволення потреб населення яке в ній проживає. Громада не має на меті просто існувати для галочки, Дубовецька ОТГ твердо налаштована змінити життя людей на краще, а це в майбутньому стане поштовхом для її розширення та процвітання.