Магус Ігор Степанович

Магус Ігор Степанович

23.05.1981 - 29.06.2022

Ігор Степанович Магус, уродженець Тумира, мешканець міста Почаїв, що на Кременеччині. Служив солдатом, водієм відділення управління 1 батареї протитанкового артилерійського дивізіону військової частини А0536.

29 червня загинув при виконанні бойового завдання, у боротьбі із російськими загарбниками на Донеччині

Ігор Степанович Магус мешканцем Почаєва став майже двадцять років тому. Народився в селі Тумир на Івано-Франківщині, закінчив 9 класів тамтешньої сільської школи, далі навчався в ДОСААФі, служив у лавах української армії пожежником. Перебуваючи на заробітках у Польщі, познайомився із почаїв’янкою Анжелою Клименчук, з якою створили чудову сім’ю. В них народилося двійко діток - дівчинка Діанка і хлопчик Миколка, а ще двоє хлоп’ят від першого шлюбу Анжели, п’ятирічного Андрійка і півторарічного Іванка, Ігор прийняв з любов’ю, як рідних. Вони відповідали таткові взаємністю.

Старшому синові Ігор Степанович допоміг здобути вищу освіту в Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім. Тараса Шевченка. Відтак із обома старшими синами їздив на заробітки до Польщі, передаючи їм майстерність і досвід у будівельній справі. Дуже полюбляв глава сімейства техніку, будівництво, господарство... Мав чимало друзів, був вірним товаришем.

Так рік за роком в праці та клопотах спливало життя... Доки не наступила трагічна дата в житті нашого народу - 24 лютого 2022 року, коли розпочалася повномасштабна агресія росії проти України. Оскільки Ігор Магус відслужив в армії, його вже 5 березня мобілізували на війну. Коли прийшла повістка, попередив рідних: “Ховатися від призову не буду!”

Воював на Донбасі — у Волновасі, Сєвєродонецьку, інших гарячих точках. Був солдатом, водієм батареї протитанкових керованих ракет артилерійського дивізіону військової частини А0536. Родина з тривогою очікувала дзвінків, хоча Ігор і словом не обмовився, що знаходиться на передовій, оберігаючи їх спокій. Проте одного разу не зателефонував, і серце дружини тривожно стиснулося у передчутті біди. Через кілька днів повідомили, що Ігор Степанович Магус пропав безвісти. Упродовж місяця Анжела Павлівна разом із братом чоловіка Володимиром та сестрою Тетяною дзвонили у військкомат, друзям-побратимам зниклого бійця. Через місяць прийшла звістка про загибель чоловіка.

Отож загинув боєць 29 червня в селі Солодке на Донеччині від прямого влучення ракети в їх бойову машину. Воював він біля чотирьох місяців. Похорони відбулися з військовими почестями 27 липня, на них були присутні багато друзів, рідних, військових, а з його малої батьківщини, Івано-Франківщини, приїхав повний автобус односельців. Ігор Магус став першим загиблим військовим у Почаєві, і, на жаль, не останнім. Життя відміряло йому всього 41 рік...

За матеріалами сайту https://kremenets.city/