Завершено проєкт "Вишивки Тумира"
Роботу над проєктом «Вишивки Тумира»тривалістю 5 місяців завершую презентацією найдавніших робіт приватної колекції з нашої родини.
Коротенька історія дослідження вишивальної традиції нашого села, що оживила нитки пам’яті.
Ми не вигадували нове — ми повертали втрачене. Відвідали 30 родин, переглянули більше 1000 робіт, презентували 991 світлину вишивок приватних колекцій. Ми заглянули у старі скрині, та осиротілі хатини, знайшли вишиті сорочки, рушники, простирадла, наволочки, обруси, килими, доріжки, яким десятки, а інколи й близько 100 років. Ці речі мовчали — і водночас розповідали безцінні історії.
Особливо цінними були зустрічі з нашими старожилами. Вони пригадували, що, коли і чому вишивали, які кольори мали яке значення, як вишивка передавалась у посаг або на весілля, якими молитвами і піснями супроводжували процес.
Ми фотографували, порівнювали орнаменти. Здивувало, як багато особливих рис має тумирська вишивка — тут геометричні форми та квіткові орнаменти, надзвичайна кольорова гама.
Нашим завданням було:
- Дослідити автентичні зразки вишивки села Тумир;
- Зберегти та вишивальні традиції Тумира;
- Популяризувати локальну культурну спадщину;
– Представити вишивку Тумира на виставках, у соцмережах;
- Формувати культурну ідентичність громади;
– Поглибити знання про історію, традиції й символіку рідного села;
– Створити емоційний зв’язок поколінь через спільну роботу над проєктом;
- Сприяти збереженню нематеріальної культурної спадщини України;
– Залучити фахівців у галузі етнографії, краєзнавства та декоративного мистецтва.
Цей проєкт — про віднайдену тяглість поколінь. Про жінок, які вишивали з вірою і терпінням. Про дівчат, які одягали вишиту сорочку в найважливіші миті життя. Про квіточки та хрестики, які не вицвіли, хоч і пройшли крізь війни, голод, переселення.
Дякуємо всім, хто дозволив доторкнутись до родинних реліквій, поділився сумними та веселими спогадами, щемливими історіями. Ви допомогли нам не просто презентувати вишивку — відродити частину душі Тумира.
