Другий Прапор Надії у громаді

Сьогодні у стінах Тустанського ліцею підняли Прапор Надії — символ молитви, любові та незламного очікування. Це вже другий Прапор Надії у нашій громаді: перший був урочисто піднятий у Дубівцях, а тепер його світло засяяло й у Тустані.

Ми згадали імена наших земляків, які зникли безвісти:

Роман Мархоцький, Василь Опацький, Петро Масляк, Андрій Джичко, Тарас Монастирський. Тарас Петраш, Володимир Духній, Василь Климпотюк, Василь Городинський, Василь Качкан, Василь Кордяк, Віктор Дирда, Василь Шутка, Михайло Воробець, Микола Бода, Володимир Цівка, Михайло Павелик, Степан Стеблинський, Олександр Заєць, Богдан Пижук, Іван Дутчак.

Ці імена — наш біль і наша сила. Вони звучать як молитва, як заклик не забувати і не здаватися.

Почесне право підняти Прапор Надії отримала учениця ліцею Вікторія Петраш, донька захисника України. Під звуки Державного Гімну прапор здійнявся у небо, щоб нагадати: ми пам’ятаємо, ми чекаємо, ми віримо — попри все.

Нехай два Прапори Надії — у Дубівцях і Тустані — стануть знаками єдності нашої громади та незламної сили українського народу.