Лєснік Олександр Юрійович

Лєснік Олександр Юрійович

 04.01.2000 - 26.07.2023

Олександр Лєснік - уродженець села Маріямпіль. Після закінчення армійського строкової служби у 2019 році залишився у Вінниці, де створив свою родину .
З початком повномасштабного вторгнення чоловік покинув роботу, дім, сім'ю та поповнив лави ЗСУ. Став на захист суверенітету та цілісності України. Був мобілізований до резервної роти лав військової частини 3008 Національної Гвардії України. Як тільки поступила пропозиція перевестися до бойової частини, не вагаючись, погодився. І вже 26 квітня 2023 року був переведений у 14 штурмову бригаду «Червона Калина» військової частини 3028 НГУ Західного ОТО.
Олександр вступив до роти розвідки спеціального призначення штурмової бригади та взяв собі позивний «Єгер»
26 червня 2023 року, залишивши свого новонародженого сина, якому виповнилося на той час лише 10 днів, він повернувся на бойові позиції зі словами: «Я маю повернутись, щоб мій син ріс у мирній Україні».

У запеклих боях біля населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області 26 липня 2023 року, зазнавши важкого поранення обох нижніх кінцівок та лівої легені,  він потрапив до ворожого полону, де і загинув.
10 болючих, важких та нестерпних місяців чоловік вважався безвісти зниклим. Родина вірила, молилась та сподівалась на його повернення до рідного дому живим. Але отримавши два результати співпадіння ДНК з рідними - надія обірвалась. 18 травня 2024 року Олександр повернувся до рідних «на щиті». Похований на Алеї Слави міста Вінниця.
Зі слів побратимів, він був справжнім воїном, безстрашним та відповідальним. Це людина честі та мужності. Для багатьох став зразком незламності та міцності духу. Завжди допомагав усім, хто цього потребував. Мав дуже багато планів, які не встиг, на превеликий жаль, втілити в життя. Олександру назавжди лише 23.

Вічна пам'ять та слава Герою!