Гіменолепідоз

  • 40

Гіменолепідоз — паразитарне захворювання, антропонозний контагіозний гельмінтоз, який спричиняє карликовий ціп'як (Hymenolepis nana, англ. Dwarf tapeworm) —паразитичний хробак з класу цестод. Гіменолепідоз у клінічному плані характеризується переважно ознаками ураження  травної системи .

У людей також рідко спостерігають  зоонозний  гельмінтоз —гіменолепідоз  пацючий  ( щурячий [3] , димінутний), при цьому люди є випадковими хазяями  гельмінта [4] . У медичній літературі західних країн нерідко ці два гельмінтози об'єднують у одну нозологічну форму «Гіменолепідоз».

Джерело інвазії та основний хазяїн карликового ціп'яка — хвора людина. Однак не виключають можливість розвитку гельмінта і за участю деяких комах ( бліх  і  борошняного хрущака ) як проміжних хазяїв. Інвазовані люди є безпосередньо небезпечними як для оточуючих, так і для себе, адже при низькому рівні гігієнічних навичок здатні багаторазово повторно самі себе заражати.

Механізм зараження — фекально-оральний, шляхи передачі — контактно- побутовий, харчовий. Факторами передачі є забруднені яйцями гельмінта предмети побуту, іграшки, харчові продукти. У поширенні гіменолепідозу можуть брати участь мухи, які переносять яйця карликового ціп'яка на лапках і в кишечнику.

Клінічна картина гіменолепідозу сильно варіює, відрізняючись як за наявністю, так і за перевагою певних симптомів, за ступенем їх виразності. У 1/3 хворих може відбуватися субклінічний перебіг інвазії. Хворих турбує біль у місці проєкції тонкого кишечника, зниження апетиту, нудота, нестійкі випорожнення,  нездужання, слабкість, підвищена стомлюваність, дратівливість, головний біль.

При інтенсивних інвазіях (більше 2 000 паразитів), як правило, виникають більш тяжкі прояви: сильний нападоподібний  біль у животі , блювання, запаморочення, судомні напади, непритомність, погіршення пам'яті, субфебрилітет, безсоння тощо. Можуть розвиватися порушення функції печінки, шлунка, кишок, розвиваються загальна  астенія , легка  анемія,  еозинофілія . Іноді трапляються алергічні прояви:  висип , свербіж шкіри, вазомоторний риніт.

Через високу зараженість гіменолепідозом дітей саме в дитячих колективах повинна  проводитися основна робота з його профілактики. У першу чергу вона повинна бути спрямована на забезпечення високого рівня санітарного благополуччя шляхом регулярного вологого прибирання приміщень, туалетів, меблів, щоденного миття іграшок, боротьби з мухами, тарганами, обов'язкового використання індивідуальних горщиків в яслах і дитячих садах, а такожформування у дітей та обслуговчого персоналу необхідних гігієнічних навичок.

До числа найбільш важливих спеціальних профілактичних заходів відносять гельмінтологічні обстеження всіх нових для колективу дітей та прийнятого на роботу в дитячі заклади персоналу, планові (не рідше 2 разів на рік) паразитоскопічні обстеження дітей і персоналу дитячих закладів, швидка дегельмінтизація виявлених інвазованих.

Дані обстеження кваліфіковано проводяться мікробіологічною лабораторією Рогатинського відділу ІФ РВ ДУ «Івано-Франківський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ».

Подбаймо про своє здоров’я!

Інші статті

Всі статті