Дифтерія:симптоми та діагностика

Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передавання, що характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем, нирок. 

Щороку в Україні реєструються випадки дифтерії. Небезпечність захворювання характеризується високою смертністю.
          Основні симптоми хвороби:

•  Біль в горлі, осиплість голосу;
•  Висока температура;
•  Наліт на мигдаликах сірого кольору;
•  Ускладнення дихання та ковтання;
•  Набряк слизової оболонки носоглотки;
•  Збільшення лімфатичних вузлів.

Важливо своєчасно діагностувати хворобу, адже за своїми клінічними проявами вона схожа на ангіну та інфекційний мононуклеоз. Якщо у Вас з’явились такі ознаки хвороби, негайно зверніться до свого сімейного лікаря.

Єдиний спосіб захиститися від дифтерії – зробити щеплення.Не нехтуйте цією нагодою. Своєчасна вакцинація може врятувати Ваше життя. Лабораторна діагностика дифтерії включає проведення мікроскопічного та культурального досліджень, а також визначення токсигенності збудника. 

Мікроскопічне дослідження. При мікроскопії нативного матеріалу (секрету горла і носових ходів), фарбованого за Грамом, визначаються скупчення безкапсульних нерухомих бацил з булавовидними потовщеннями. Культуральне дослідження. Бактеріологічна діагностика дифтерії базується на виділенні культури C. diphtheriae на спеціальних поживних середовищах(Леффлера, середовищі з телуритом калію та ін.). Для взяття нативного матеріалу (мазку з носа, крипт мигдаликів, псевдомембран, виразок або ділянок  знебарвлення слизової оболонки) використовується стерильний сухий тампон.

Ідентифікація збудника є результатом аналізу морфологічних та ферментативних характеристик колоній. При виділенні культури коринебактерій обов’язковим є визначення їх токсигенних властивостей. Усіх осіб, які напередодні мали близькі контакти з хворим, необхідно обстежити.

Тест на токсигенність. Для визначення токсигенності коринебактерій використовуються тест Елека та полімеразно ланцюгова реакція (ПЛР). Тест Елека базується на відтворенні  процесу зустрічної імунодифузії між токсином коринебактерій та антитоксином, нанесеним на фільтрувальний папір. При взаємодії токсину та антитоксину утворюється біла лінія (преципітат). Чутливим та швидким методом визначення токсигенності бактерій є ПЛР. Даний метод базується на виділенні гену, який кодує фракцію А токсину. Інші лабораторні дослідження. Визначення рівня сироваткових антитіл до дифтерійного антитоксину може проводитися перед введенням протидифтерійної сироватки та має прогностичне значення. При визначенні високого рівня антитіл (0,01–0,1 МО/мл) тяжкий перебіг захворювання є малоімовірним. У той же час низький рівень антитіл (менше 0,01 МО/мл) не виключає захворювання. Загальний аналіз крові у  хворих на дифтерію  характеризується помірним
лейкоцитозом. У загальному аналізі сечі може бути наявна транзиторна протеїнурія.
Бережіть своє здоров’я та здоров’я своїх близьких!