Вітрянка (вітряна віспа): симптоми, лікування, профілактика

  • 115

Фото без опису

Вітряна віспа (вітрянка) — це високоінфекційне гостре вірусне захворювання, що переважно вражає дітей. Характеризується помірною загальною інтоксикацією і плямисто-папульно-верикульозним висипом на шкірі та слизових оболонках.

Вітряна віспа — одна із найпоширеніших інфекцій у світі. За рівнем захворюваності вона поступається лише грипу та іншим гострим респіраторним вірусним інфекціям. В Україні щороку реєструють від 103 000 до 200 000 випадків.

Причини вітряної віспи

Збудником є вірус вітряної віспи та оперізувального герпесу (Varicella-zoster virus, VZV), або герпесвірус людини 3 типу. Цей ДНК-вірус нестійкий поза організмом людини, швидко гине від дезінфекційних засобів, а також під дією температури понад 60 °С.

Основним джерелом інфекції є хворий на вітряну віспу. Хвора людина стає небезпечною для інших в останні 10 днів інкубаційного періоду і перші 5–7 діб з моменту появи висипу.

Сприйнятливість населення до вітряної віспи становить 90–95%.

Шляхи передавання вітряної віспи

Механізм передавання збудника — краплинний. Незважаючи на слабку стійкість вірусів у довкіллі, доведено можливість їх поширення за межі кімнати, де перебуває хворий. Таким чином, імовірність зараження може поширюватися на всіх, хто перебуває у будівлі.

Вітряна віспа — типова дитяча інфекція. Новонароджені до двох місяців мають пасивний материнський імунітет. З трьох місяців вони стають сприйнятливими до інфекції.

Максимальна кількість тих, хто інфікується, припадає на вікову групу 2–4 роки. Дошкільнята становлять близько 80% тих, хто захворів.

Захворюваність найчастіше спорадична. Трапляються спалахи вітряної віспи, зокрема у дитячих дошкільних закладах, школах і лікарнях. Після перенесеної інфекції залишається тривалий імунітет.

Симптоми вітряної віспи

Інкубаційний період під час вітряної віспи триває від 11 до 21 дня, найчастіше близько 14 днів. Характерні симптоми загальної інтоксикації: нездужання, втрата апетиту, субфебрильна температура тіла тощо. На такому тлі або й без будь-яких передвісників на шкірі з’являються висипання, що часто супроводжуються підвищенням температури тіла. Перші елементи висипу можуть з’явитися за нормальної температури тіла. Висипка локалізується на обличчі, волосистій частині голови, тулубі та кінцівках. У разі інтенсивного висипу його елементи можна знайти на долонях та підошвах. У деяких хворих одночасно з висипом на шкірі з’являються й висипки на слизових оболонках порожнини рота, носоглотки, гортані, статевих органах та в інших місцях.

Перебіг вітряної віспи здебільшого легкий. Однак після перенесеної інфекції збудник, без будь-яких клінічних проявів, може роками зберігатися в організмі та провокувати у старшому віці інші захворювання — оперізувальний герпес, який можна розглядати як пізній рецидив.

Лікування вітряної віспи

Вітряну віспу розпізнають переважно на підставі клінічних та епідеміологічних даних. За потреби діагноз можна підтвердити за допомогою вірусологічного методу (виділення вірусу з везикул) і серологічних реакцій.

Лікування вітряної віспи полягає у дотриманні постільного режиму протягом усього періоду висипання, запобіганні вторинній інфекції. Рот треба полоскати дезінфекційним засобом. За показаннями застосовують симптоматичні засоби: анальгетики, жарознижувальні, здійснюють детоксикацію. У разі тяжких форм недуги та розвитку гнійних ускладнень призначають антибіотики.

Після одужання рекомендують провести період реконвалесценції (10–14 днів) удома. Вітряна віспа частково знижує імунітет, у зв’язку з чим можливий розвиток захворювань бактеріальної природи.

Профілактика вітряної віспи

Відповідно до розділу ІІІ «Рекомендовані щеплення» наказу МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів (із змінами, внесеними наказами МОЗ від 11.08.2014 № 551від 26.09.2016 № 996від 18.05.2018 № 947від 23.04.2019 № 958) з метою профілактики вітряної віспи насамперед вакцинують такі групи:

  • здорові діти, які досягли 12-місячного віку і не хворіли на вітряну віспу;
  • діти під час вступу до дитячого дошкільного закладу та школи, які раніше не хворіли на вітряну віспу;
  • працівники охорони здоров’я та освіти, які мають високий ризик інфікування і не хворіли на вітряну віспу.

Крім того, діти й дорослі можуть власним коштом робити щеплення проти вітряної віспи вакциною «Варілрикс», що зареєстрована в Україні.

Позитивним є досвід вакцинації у США, де протягом п’яти років (1995–1999) знижено захворюваність на вітряну віспу на 80%. Створений імунітет після щеплення вакциною достатньо тривалий. За результатами досліджень в США та Японії, післявакцинальний імунітет залишається напруженим 20 років після щеплення.

Вакцинація дітей проти вітряної віспи є в календарях щеплень Німеччини, Італії, Іспанії, Франції, Японії, країн Південної Америки, Канади, Австралії, Південної Кореї, Тайваню та інших країн Тихоокеанського регіону.

 

 

 

 

 

 

Помічник лікаря-епідеміолога                                                                              Іван БУРКОВСЬКИЙ

Інші статті

Всі статті